Особливості та становлення державного урядування у франкістській Іспанії: правові аспекти

Анотація

У статті йдеться про малодосліджену проблематику у вітчизняній історико-політологічній літературі, а саме, про правові засади становлення та функціонування франкістського авторитарного режиму, про історію його інституювання, про специфіку державного урядування, їх значення та роль у мирному демократичному транзиті Іспанії від авторитаризму до повноцінної демократичної системи. Акцентується на виняткових обставинах, на тлі яких формувалось законодавство авторитарного франкізму, зокрема, на перебігові громадянської війни 1936-1939 років та повоєнної партизанської комуністичної герильї, ініційованої Москвою, яка фактично тривала аж до середини 50-х років. Насамперед вивчається юридичне оформлення універсальної інституції глави держави, яку обіймав Ф. Франко, його практично необмежені повноваження, їх еволюція, що забезпечило ефективність створених ним законодавчих норм і після його відходу та спадкоємність влади короля. Аналізуються закони про створення кортесів, їхні повноваження, про права й обов’язки іспанців, про спадкоємність влади каудильйо, які загалом мали конституційний характер. Вказується на відсутності при франкізмі конституції, натомість на реалізації принципів органічної демократії та продукуванні на її засадах цілої низки органічних законів. Наголошується на тому, що державне урядування у франкістський Іспанії відбувалось у строгій відповідності до зазначеного законодавства. «Органічний закон про державу» варто вважати вершиною процесу інституювання франкістської держави, який претендував на роль конституції і який зміцнював основи організації влади в країні, правовий статус іспанців, змінуючи при цьому окремі статті раніше прийнятих основних законів, фіксував юридичний статус уряду і його голови та механізм передачі влади королю, вносив суттєві зміни у діяльність кортесів, розширивши їх представництво тощо. Дослідження завершується висновком, суть якого полягає у тому, що юридичне оформлення франкізму, запроваджений каудильйо механізм передачі влади королю після його смерті створив можливість мирного переходу до демократії, впровадження демократичних реформ, переходу від інституціоналізму до конституціоналізму. У цьому історична заслуга законодавства франкізму.