Public networks and communications

Титул і зміст журнала

2024-12-27T16:01:34+02:00

«Public networks and communications» –навчальний, науковий, науково-популярний журнал, присвячений дослідженням у сферах публічного управління та адміністрування, соціальних комунікацій. Тематика поданих статей має відповідати актуальним проблемам публічного управління на державному, регіональному та місцевому рівні в Україні та за кордоном, особливостям соціально-комунікаційних технологій, медіа, журналістики, зв’язків з громадськістю.

Макет журнала в повному форматі

2024-12-27T16:03:38+02:00

Вимоги до авторських оригіналів статей

2024-12-27T16:05:36+02:00

Редакційна колегія приймає до друку статті виключно за умови їх відповідності вимогам МОН України.

Інформаційно-комунікативні технології в публічній політиці

2024-12-27T16:08:13+02:00

У статті досліджується вплив інтерактивних інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) на еволюцію ролі публічних інститутів та на зміну форматів взаємодії між громадянським суспільством і державою. Активне включення ІКТ у політичний процес трансформує не тільки традиційні форми управління, але й відкриває нові можливості для залучення громадян до публічних справ, підсилюючи їхню співучасть у прийнятті рішень та управлінських процесах. Інноваційні інструменти комунікації, такі як соціальні мережі, онлайн-платформи для консультацій та громадських обговорень, змінюють спосіб взаємодії громадян з публічними структурами, сприяючи горизонтальним формам комунікації та створюючи простір для більш рівноправного діалогу. Відзначено, що сучасне комунікативне середовище публічної сфери поширюється в online-просторі, який поступово перетворюється на нову платформу для політичної взаємодії акторів, розширюючи межі участі громадян у формуванні державної політики. В статті проаналізовано, як цифрові платформи можуть стати інструментом зворотного зв’язку між владою та суспільством, надаючи громадянам можливість впливати на політичний процес у режимі реального часу. Окрему увагу приділено розгляду горизонтальних форм взаємодії, які передбачають побудову більш прозорих і відкритих відносин між публічними акторами та суспільством, що сприяє підвищенню довіри до інституцій і демократизації публічного управління. Стаття підкреслює, що зростання популярності в інтерактивних ІКТ в управлінських практиках, що стимулює перетворення традиційних інститутів і сприяє формуванню нових форм демократії, де громадяни мають активну роль, а держава стає прозорішою та більш підзвітною, перетворюючись на модератора публічних процесів. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень цифрових форматів громадської участі у політичних процесах, їх впливу на ефективність державного управління, емерджентність системи і стабільність демократичних інститутів. У статті запропоновано перспективи дослідження цифрових інструментів як засобів вдосконалення публічної політики та підтримки ефективної взаємодії держави з громадянським суспільством у новій інформаційній реальності.

Державно-приватне партнерство як перспективний механізм повоєнного відновлення України

2024-12-27T16:14:09+02:00

Державне-приватне партнерство (далі – ДПП) є сучасним інструментом ефективного залучення ресурсів приватного сектору для вирішення суспільно значущих завдань. У контексті повоєнного відновлення України ДПП набуває особливої актуальності як механізм швидкої та якісної реконструкції інфраструктури, залучення інвестицій і стимулювання економічного зростання. Стаття присвячена аналізу можливостей застосування адаптованих моделей державно-приватного партнерства для післявоєнного відновлення країни, зокрема у сферах транспорту, енергетики, інфраструктури та оборони. Увагу приділено світовому досвіду впровадження ДПП, зокрема у Сполучених Штатах, Великобританії, Німеччині та Франції, де такі моделі довели свою ефективність у відновленні, підтримці та модернізації інфраструктури та загальному забезпеченні сталого розвитку. У роботі зроблено огляд поточного стану справ розвитку та впровадження державно-приватного партнерства в Україні, висвітлено основні переваги ДПП для України, включаючи оптимізацію витрат державного бюджету, залучення інновацій та розподіл управлінських функцій між державним та приватним сектором. Крім того, окреслено ключові виклики, серед яких визначення чіткої законодавчої бази, мінімізація корупційних ризиків та необхідність формування довіри між сторонами партнерства. Окремий акцент зроблено на розробці рекомендацій для адаптації міжнародних практик до українських реалій. Зокрема, розглянуто механізми довгострокових концесій, створення інноваційних фінансових інструментів для проєктів ДПП, а також роль національних фінансових організацій у координації зусиль держави та бізнесу. Показано, що ефективна співпраця приватного і державного секторів може стати фундаментом відновлення критичної інфраструктури та забезпечення економічної стабільності в умовах обмежених ресурсів.

Інноваційні підходи до забезпечення національної безпеки: міжнародний досвід та перспективи впровадження

2024-12-27T16:20:25+02:00

Стаття присвячена дослідженню інноваційних підходів до забезпечення національної безпеки на основі міжнародного досвіду. Актуальність теми обумовлена сучасними глобальними викликами, зокрема кіберзагрозами, гібридними війнами та необхідністю захисту критичної інфраструктури. У дослідженні розглянуто передові технології, такі як штучний інтелект, аналіз великих даних, блокчейн, безпілотні системи, та їх застосування у сфері безпеки. Проаналізовано досвід провідних країн світу — США, Ізраїлю, Китаю, — що активно впроваджують інноваційні стратегії для нейтралізації загроз. США є одним із найбільш інноваційних лідерів у галузі кібербезпеки та застосування штучного інтелекту (ШІ) для прогнозування загроз. Окрім того, США активно розробляють безпілотні літальні апарати, які застосовуються для моніторингу та захисту критичної інфраструктури, а також для розвідувальних місій. Ізраїль є світовим лідером у розробці програмного забезпечення для кіберзахисту, і багато ізраїльських компаній працюють над створенням передових рішень для захисту державних та приватних мереж. Важливо зазначити, що завдяки тісній співпраці між урядом та приватним сектором, Ізраїль створив ефективну екосистему захисту від загроз. На основі цього запропоновано рекомендації щодо адаптації успішних практик до українських реалій з метою розробки ефективної національної стратегії безпеки. Китай активно впроваджує штучний інтелект (ШІ) та технології розпізнавання обличчя для забезпечення громадської безпеки. У поєднанні з жорстким державним контролем та регуляціями, ці технологічні рішення допомагають Китаю здійснювати ефективне управління національною безпекою та забезпечувати стабільність всередині країни. Визначено, що для України важливим є не лише вивчення та адаптація цих інноваційних підходів, але й активне залучення до міжнародної співпраці у сфері безпеки, що дозволить отримати доступ до передових технологій, знань та практик.

Особливості та становлення державного урядування у франкістській Іспанії: правові аспекти

2024-12-27T16:27:12+02:00

У статті йдеться про малодосліджену проблематику у вітчизняній історико-політологічній літературі, а саме, про правові засади становлення та функціонування франкістського авторитарного режиму, про історію його інституювання, про специфіку державного урядування, їх значення та роль у мирному демократичному транзиті Іспанії від авторитаризму до повноцінної демократичної системи. Акцентується на виняткових обставинах, на тлі яких формувалось законодавство авторитарного франкізму, зокрема, на перебігові громадянської війни 1936-1939 років та повоєнної партизанської комуністичної герильї, ініційованої Москвою, яка фактично тривала аж до середини 50-х років. Насамперед вивчається юридичне оформлення універсальної інституції глави держави, яку обіймав Ф. Франко, його практично необмежені повноваження, їх еволюція, що забезпечило ефективність створених ним законодавчих норм і після його відходу та спадкоємність влади короля. Аналізуються закони про створення кортесів, їхні повноваження, про права й обов’язки іспанців, про спадкоємність влади каудильйо, які загалом мали конституційний характер. Вказується на відсутності при франкізмі конституції, натомість на реалізації принципів органічної демократії та продукуванні на її засадах цілої низки органічних законів. Наголошується на тому, що державне урядування у франкістський Іспанії відбувалось у строгій відповідності до зазначеного законодавства. «Органічний закон про державу» варто вважати вершиною процесу інституювання франкістської держави, який претендував на роль конституції і який зміцнював основи організації влади в країні, правовий статус іспанців, змінуючи при цьому окремі статті раніше прийнятих основних законів, фіксував юридичний статус уряду і його голови та механізм передачі влади королю, вносив суттєві зміни у діяльність кортесів, розширивши їх представництво тощо. Дослідження завершується висновком, суть якого полягає у тому, що юридичне оформлення франкізму, запроваджений каудильйо механізм передачі влади королю після його смерті створив можливість мирного переходу до демократії, впровадження демократичних реформ, переходу від інституціоналізму до конституціоналізму. У цьому історична заслуга законодавства франкізму.

Зарубіжний досвід цифрової трансформації місцевого самоврядування

2024-12-27T16:30:42+02:00

У статті досліджено зарубіжний досвід цифрової трансформації місцевого самоврядування з метою виявлення успішних практик та можливостей їх адаптації для України. Проведене дослідження виявило наявність об’єктивних передумов, що обумовлюють необхідність цифрової трансформації моделей публічного управління. Аналіз міжнародного досвіду свідчить про значну варіативність концептуальних підходів, пріоритетів та інструментарію, що застосовуються різними країнами для реалізації такої трансформації. Встановлено, що цифрова трансформація у сфері місцевого самоврядування є одним із ключових напрямів розвитку сучасних урбаністичних систем, що сприяє покращенню показників ефективності муніципального управління, включаючи якість послуг, ефективність використання ресурсів та рівень прозорості. Проаналізовано досвід країн європейського союзу, зокрема Німеччини, Естонії, Данії та Великої Британії, які є лідерами у впровадженні цифрових рішень на рівні місцевих громад. Також розглянуто приклади успішної цифровізації у США та Сінгапурі. Особлива увага у статті приділяється концепціям smart city і e-government, які є основою для модернізації інфраструктури місцевого самоврядування. Відзначено роль інноваційних технологій, таких як інтернет речей (IOT), великі дані, штучний інтелект і блокчейн, у забезпеченні ефективного управління міськими системами та залучення громадян до процесу прийняття рішень. На прикладі зарубіжних міст проаналізовано вплив цифрових технологій на підвищення рівня життя мешканців, поліпшення екологічної ситуації та зниження операційних витрат місцевих органів влади. Також було розглянуто ризики та виклики, пов'язані з цифровою трансформацією місцевого самоврядування, зокрема питання кібербезпеки, захисту персональних даних і необхідності розвитку цифрових навичок серед населення. Узагальнено ключові напрями, що можуть бути корисними для України при впровадженні аналогічних рішень.

Комп’ютерний аналіз дотримання стандарту відокремлення фактів від коментарів в українських онлайн-ЗМІ

2024-12-27T16:35:29+02:00

На сьогодні існує потреба вимірювання якості контенту медіа, зокрема, дотримання професійних стандартів. Це завдання в Україні виконується вручну. У цьому дослідженні пропонуємо допоміжний алгоритм комп’ютерного аналізу для дослідження в українських онлайн-ЗМІ дотримання журналістського стандарту відокремлення фактів від коментарів. Припускається, що на основі аналізу дієслів у посиланнях після цитат можливо оцінити дотримання або порушення цього стандарту. Низка програм, написаних мовою Python, дозволяють завантажити та обробити публікації медіа із архівів. На прикладі аналізу 7111 журналістських матеріалів із сайтів всеукраїнських та регіональних медіа виявлено приклади дотримання та порушення професійного стандарту відокремлення фактів від коментарів. Встановлено, що всеукраїнські ЗМІ можуть частіше порушувати стандарт розмежування суб’єктивних думок, висловлень та коментарів експертів від фактів, ніж регіональні (49,3% проти 37,2%), хоча таку різницю можна пояснити значною різницею у кількості матеріалів, яку медіа публікують щодня. При цьому у більшості ЗМІ були виявлені такі оцінні та емоційно експресивні дієслова: «заявити», «зазначити», наголосити» (варто було замінити нейтральним «сказати»), «підкреслити», «нагадати», «запевняти», «зауважити» (використовувалися журналістами для оцінювання сказаного кимось). Також була зафіксована спільна «нейтральна» лексика: «повідомити», «сказати», «додати», «йтися», «розповісти», «написати». Такий спосіб дослідження медіа можна впроваджувати не лише для перевірки дієслів з емоційним, урочистим, експресивним, стилістичним чи оцінним змістом, але й аналізу інших частин мов (іменники, прикметники, прислівники) чи популярних фраз або словосполучень, які теж можуть вживатися журналістами, аби надати суб’єктивне значення сказаного кимось про певний факт чи подію. Тож впровадження елементів комп’ютерного аналізу, як-от запропонованого в нашій роботі, в моніторинги медіа можуть допомогти експертам бачити ті тексти, в яких наявні маркери можливого порушення стандартів.

Фіксер: проблема медіаправового врегулювання

2024-12-27T16:40:35+02:00

Із початком повномасштабного вторгнення РФ до України приїхали сотні іноземних журналістів, які потребували підтримки фіксерів. Без фіксерів зарубіжні медіа не могли б отримувати необхідну інформацію. Але коли журналісти працюють в зоні бойових дій і їхній статус загалом окреслений в медіаправі, то статус фіксера ніяк не регулюється. У статті робиться огляд сучасного українського законодавства та нормативних документів, а також робіт сучасних дослідників та аналітиків для того, щоб дати визначення професії фіксера, а також їхнього статусу. Виявлено, що в українському медіазаконодавстві відсутні згадки про фіксерів (йдеться про недавно прийнятий Закон України «Про медіа», а також давніші закони «Про інформацію», «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста»). Також професія або спеціалізація фіксера відсутня в Національному класифікаторі професій. Єдину згадку про фіксерів вдалося знайти у наказі Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного № 73. Розглядаються також можливі синоніми до слова фіксер, які можуть допомогти у його визначенні: продюсер, локальний продюсер, медіаменеджер. Наводяться аргументи щодо врегулювання на законодавчому рівні прав фіксерів та журналістів – зокрема на захист життя та здоров’я. Це дасть змогу фіксерам отримувати страхування, доступи до певних локацій. Окремим питанням є захист авторського права. Також у випадку врегулювання статусу фіксера виникне й питання журналістської етики, якої ці фахівці будуть зобов’язані дотримуватися. На основі вивчених матеріалів робиться рекомендація щодо внесення змін у Закон України «Про медіа». Також зафіксовані ознаки саморегуляції фіксерів, тож ця медійна ніша сама поступово структурується. Виявлено, що в Україні з’явилися спільноти й організації, в межах яких фіксери співпрацюють та допомагають один одному. Наприклад, одеська організація Fixers UA. Однак відсутність правового статусу є щоденною проблемою, з якою зіштовхуються українські фіксери, тому наступним кроком має бути їх належна медіаправова інституціалізація.

Динаміка емоційності під час повномасштабного вторгнення у телеграм-каналах професійних та аматорських медіа

2024-12-27T16:45:24+02:00

В Україні телеграм-канали стали платформою для термінових новин та сповіщень, які стосуються обстрілів, повітряних тривог, рішень уряду та здобутків збройних сил України. Дописи цих медіа відрізняються тим, що вони, незалежно від теми, містять ту або іншу емоційну реакцію (емоджі). У цьому дослідженні прослідковано динаміку використання цих емоційних реакцій за два роки із початком повномасштабного вторгнення. Для аналізу бралися телеграм-канали різних типів: «Громадське», «Телебачення Торонто» та «Украина Сейчас». Для завантаження, обробки дописів та пошуку емоджі використовувалися програми, написані мовою Python. Це дозволило виявляти усі реакції, наявні у дописах. Для ідентифікації типів емоцій використовувалася Emojipedia, де за ключовими словами «сум», «радість» тощо здійснювався пошук реакцій із відповідними значеннями. Встановлено, що для телеграм-каналів професійних ЗМІ більш популярними були негативні емоції (злість та сум). Натомість для анонімного телеграм-каналу домінували позитивні любов та радість. Окрім цього, було визначено, що деякі емоції залишалися стабільними: гордість, радість, вдячність для Громадського, радість – для Телебачення Торонто; гордість – для Украина Сейчас. Спостерігаємо також, що із часом негативна емоція замінила позитивну, що, звісно, може бути пояснено ходом подій під час повномасштабного вторгнення, сум, втому від подій, що відбуваються на фронті, у країні та світі. Також виявлено, що середовище телеграм-каналів змінює те, яким чином раніше створювалися новини: емоції стають важливою складовою. І хоча дослідники та практики у сфері медіа ще мають встановити, наскільки емоційні реакції у новинах під час повномасштабного вторгнення відповідають професійним стандартам, зазначається, що загалом реакції дозволяють, по-перше, побачити різницю у підходах до їх вираження професійними та аматорськими ЗМІ, а по-друге, відтворити певні емоційні посили для їхніх аудиторій.